<p style="text-align: justify;">Минулого тижня "батьки-засновники ДНР" із числа донецьких зрадників несміливо, але досить чітко дали зрозуміти, що не зовсім задоволені тим, яким виросло їхнє дитя. Начебто, все як хотіли - "русскій мір", українофобія, зведена в ранг державної політики, такі собі пости в окупаційній владі, але все одно не вистачає чогось. Найбільшим "дисидентом" виявився колишній офіцер СБУ, до 2014 року командир донецької "Альфи" Олександр Ходаковський. </p> <p style="text-align: center;"><strong>"Батько-засновник" і його дитя</strong></p> <p style="text-align: justify;">Здавалося б, зраднику Батьківщини, який взяв активну участь у "русской весне" і отримав від Путіна посаду заступника начальника "Головного управління Федеральної служби військ національної гвардії Російської Федерації по ДНР", гріх ображатися на господаря. Однак як людина освічена, яка знає собі ціну, Олександр Ходаковський у себе в Телеграмі кілька разів натякнув, що зовсім не це він "кров проливав".</p> <p style="text-align: justify;">В одному зі своїх постів він нагадав усім, що є фігурою настільки важливою для "республіки", що ЗСУ готові витратити на його ліквідацію дефіцитні боєприпаси, звичайно, НАТОвського виробництва. <em>"Я не сиджу в окопі, як наші мужики, і не ризикую так, як вони, приймаючи на себе всі види ураження. Але на мене противник вивів уже кілька хаймерсів, і тільки завдяки нашим радіоелектронним борцям я ще тискаю кнопочки в цьому каналі"</em>, - показав він свою значимість.</p> <p style="text-align: justify;">Водночас у його останніх повідомленнях чітко проглядається образа на те, що "ДНР" не дуже "народна" і все менше й менше "донецька". З погано приховуваною образою він згадав, що саме він мав очолити "республіку", але йому вказали на його місце. <em>"Коли я намірився очолити ДНР, вважаючи, що зробив достатньо для її створення, покійний журналіст Андрій Бабицький написав статтю, в якій, не зачіпаючи моєї гідності, все ж таки вказав, що час таких, як я, минув, і настав час людей, які раціонально мислять, - тобто, людей не пасіонарних, а прагматичних. Але коли ще був "наш" час - людей пасіонарних, - з головою Народної Ради ДНР Андрієм Пургіним, якого згодом замінив Денис Пушилін, ми обговорювали питання формування кадрового резерву до органів влади та управління з числа лідерів ополчення - людей високого особистісного цензу"</em>, - хвалить Ходаковський себе і своє оточення.</p> <div class="article__content__img"><img style="display: block; margin-left: auto; margin-right: auto;" src="/upload/media/2024/03/31/purg-litl.jpg" alt="" /></div> <div class="article__content__img" style="text-align: center;"> </div> <div class="article__content__img" style="text-align: center;"><em>Андрій Пургін - опора кадрового потенціалу "ДНР" </em></div> <div class="article__content__img"> </div> <p style="text-align: justify;">"Але відбулася зміна поколінь, і наші благі наміри залишилися тільки благими намірами. Ми навіть уявити не могли, що потім нам призначать головою Народної Ради людину, яка сиділа в Києві та голосувала за рішення майданної влади в той момент, коли Донбас уже повстав", - бідкається колабораціоніст, що його обійшов колишній депутат Верховної Ради, теж зрадник Володимир Бідьовка. </p> <p style="text-align: justify;">Але Бідьовка був хоча б своїм, донецьким. А потім на керівні посади в "молодій республіці" почали десантувати російських чиновників. З подальших "мемуарів" Ходаковського випливає, що в коло нових "господарів ДНР" він уже не потрапив. <em>"Запросив мене якось давній товариш поспілкуватися на хвилюючу нас тему в якийсь заклад громадського харчування, щоб заодно і виконати обов'язок перед організмом. Місце було мені незнайоме і явно орієнтоване на представників місцевої "еліти"</em>, - розповів він про те, як подібно до Філіпа Кіркорова, одного разу зайшов не в ті двері. Колишній офіцер СБУ почав обурюватися, що <em>"в зал забігла чиясь випещена охорона зі зброєю"</em>. Він запропонував їм вирушити <em>"на передок, та там демонструвати свою завзятість"</em>.</p> <p style="text-align: justify;">Але незабаром з'ясувалося, що візит колишнього кандидата в глави "ДНР" до "закладу громадського харчування" збігся з часом обіду дуже важливої особи. Це був Віталій Хоценко, російський чиновник, відряджений на Донбас попрацювати... прем'єр-міністром "республіки". Ходаковський, попри всі його заслуги, знайомий із "прем'єром" не був, Хоценко його теж не впізнав.</p> <p style="text-align: justify;">Далі, автор згадує, що, з'ясувавши, хто перед ним, він зняв свої претензії до численної охорони і запросив "прем'єр-міністра" за свій столик. <em>"Оскільки особа під охороною, а не скоростиглий місцевий бізнесмен, - я зняв своє питання, але хлопець уже збудився. Я запросив його присісти - він присів. Я без належного пієтету пояснив йому своє ставлення до подібних сцен"</em>. </p> <p style="text-align: justify;">Ходаковського обурило, що на високій посаді перебуває "варяг", який не знає в обличчя "батька-засновника ДНР", і взагалі <em>"до призначення на посаду Донбасом не цікавився"</em>.</p> <p style="text-align: justify;">Закінчує Ходаковський свої спогади про "зустріч на найвищому рівні" гордим твердженням, що врешті-решт Хоценко "зрозумів, що це за нахабний тип, якому і прем'єр-міністр не авторитет".</p> <p style="text-align: justify;">Ну, і нарешті, колишній офіцер СБУ дав зрозуміти, що йому не подобається національна політика РФ як щодо Донбасу, так і загалом щодо Росії. Він продовжив розвивати висловлену минулого тижня думку про те, що <em>"у нас на Донбасі... стало багато етнічного чинника. Він поводиться зухвало... Можуть вдарити".</em></p> <p style="text-align: justify;">Коментуючи "таджицький слід" у бійні в "Крокусі", Ходаковський нарахував у РФ цілу дивізію потенційних терористів із Середньої Азії та Кавказу. <em>"Нехай тварюк буде всього один на тисячу, - допустиме співвідношення? Але на десять тисяч - це десять тварюк, на сто тисяч - сто, на мільйон - тисяча, а на десять мільйонів - десять тисяч. У нас, наскільки я розумію, десять мільйонів уже є гостей із "сонячного Діліжана"? Значить, якщо слідувати моїм викладкам, є і десять тисяч [терористів]. Десять тисяч!!!! - Дивізія"</em>, - побоюється він.</p>